Дзеркало епохи

Categories:news
pressa

В Україні колекціонування проспектів (вони ж буклети) зараз не особливо і розвинене. Та й то, ті, хто є, часто цікавляться якийсь дуже вузької темою. Наприклад, один збирає тільки Citroen, інший тільки BMW з другої половини 80-х, а третій цікавиться автомобілями Buick. Можливо, колекціонерів більше, але ось де вони? І часто доходить до того, що під впливом ниючих родичів остиглі до свого хобі збирачі просто відправляють не малі колекції на звалище. На радість приймальникам макулатури. Потрібно щось робити.

Автомобіль на «підтяжках»

І ось 28-30 вересня в рамках фестивалю “Олдкарленд” Києві на території ВДНГ пройде перша виставка старих брошур по автомобілям в Україні. Будуть представлені цікаві зразки рекламної продукції 40-70-х років минулого століття. Більшість з них дивом дійшли до нашого часу, переживши здачу в макулатуру, а також потрапляння в гараж в якості протирання масляних рук.


А для чого власне потрібні проспекти? Адже можна купити хорошу книгу, де автори вже все розклали по поличках і підготували інформацію для подальшого вживання. Так, книги – це чудово! Але дуже часто в них немає ні атмосфери епохи, ні духу самої техніки. Інша річ старий каталог. У кадр фотографа або художника, що працює над ілюстрацією, неминуче потрапляють люди, одягнені у відповідність з тодішньої модою, будівлі, кораблі, літаки, паровози і, звичайно, інші автомобілі. Правда, вже в 2000-х роках видавці виправилися, і стали активно використовувати старовинні ілюстрації і цілі сторінки з дилерських каталогів. Але тут у є ще один аргумент – інформативності каталогів.

Дуже непросто знайти в книгах і всі модифікації потрібної вам моделі, оскільки автори цілком можуть порахувати їх “нецікавими”. Не завжди зустрінеш і фотографії салонів, двигунів, приладових панелей. А вже дізнатися, якого кольору була оббивка, в які кольори розфарбовували, наприклад Packard Twelwe Convertible Victoria 1939 року , можна дізнатися тільки з відповідного дилерського каталогу.


Але тут головне не впадати в крайності, оскільки проспект-каталог джерело далеко не ідеальний (а чи є вони – ідеальні джерела ?!). Буває, що на сторінках рекламної брошури зображують прототип, а не серійну модель, та й технічні дані, такі як витрата палива або максимальну швидкість в рекламних цілях, можуть злегка і “підкоригувати”. І аж ніяк не в гіршу сторону. Особливо цим страждають проспекти європейських фірм, в той час як в Америці швидкість взагалі не вказують.

Ще одна особливість проспекту – це своєрідні ілюстрації. І художники, і прийшли їм на зміну фотографи завжди мали машину тільки у вигідному ракурсі, часто візуально подовжуючи і знижуючи її. Що можна вважати як мінусом (з точки зору достовірності), так і плюсом. Буває, візьмеш в руки американський чи японський проспект і очей відвести не можеш – справжній витвір мистецтва! Тому не поспішайте здавати в макулатуру красиві, але набридлі брошури, або використовувати їх в якості підставки під чашку з кавою. Збирайте проспекти – це цікаво.